Krytyka Polityczna - Serhij Zhadan: Partija vede

Nowość w sklepie KP!

Strona główna

Przewodnik lewicy

Katalog Książek KP

Najnowszy numer KP

Komentarze

CYTAT DNIA

Pytałem decydentów MFW, jakie mają dowody na to, że ich neoliberalna polityka jest właściwa. Odpowiadali, że nie potrzebują dowodów. Wyglądało to tak, jakby chodziło im nie o politykę, lecz o religię. Ale to tylko część odpowiedzi. Forsowali taką politykę także dlatego, że chciało jej Wall Street. Niestabilność, kryzysy, łączenie firm, dzielenie firm to raj dla sektora finansowego, który robi na tym ogromne pieniądze.
Joseph E. Stiglitz

Książki w sklepie KP

Order software online

Serhij Zhadan: Partija vede

Serhij Zhadan

12.10.2009

В Україні поступово, проте неухильно набирає обертів чергова президентська кампанія. Лівих традиційно не видно. Очевидно, з’являться в самий розпал інформаційних воєн, зі сталіністськими гаслами, ксерокопійними листівками й рештками свого потріпаного в боях електорату. Можна передбачити, що і цього разу зазнають природної та очікуваної поразки. Шлях лівих в Україні останніх років – це загалом шлях поразок. Більш чи менш відчутних та принципових. Здійснений кілька місяців тому напад на головний пам’ятник Леніну в Києві, з демонстративним відбиванням вождеві пролетаріату частин тіла (я про ніс) і відсутністю якоїсь більш-менш помітної реакції з боку ленінців лише засвідчує ту щоразу більш відчутну маргінальність, якої набувають колись впливові та масові соціалістичний та комуністичний рухи.

Хоча знову ж таки, говорячи про лівий рух в Україні, сам термін «лівиця» слід брати в лапки і ставитись до нього з великою умовністю. «Офіційні» ліві партії України – КПУ та СПУ – лишаються в лівому дискурсі виключно з причин інертності та неструктурованості політичного процесу в країні. Всі «ліві» настанови українських соціалістів та комуністів обмежуються виключно героїчним минулим та антиглобалістською риторикою, що насправді спрямована не так проти капіталізму західного, як на підтримку капіталізму російського. Невідповідність ідеологічних настанов із практичним утіленням давно перетворили український лівий рух на реакційний майданчик, що дивним чином поєднує в собі ідеї сталінізму й канонічного православ’я. Про жодну серйозну соціальну базу для лівих на сьогодні не йдеться. Про жодні серйозні перспективи, відповідно – теж.

Здавалося б подібні умови мали сприяти зародженню альтернативного, себто реального лівого руху, котрий би знаходився в безпосередньому контакті з профспілками та не залежав би від «червоних олігархів», які наразі фінансують діяльність комуністів та соціалістів. Втім, відсутність нових політичних сил на «лівому фронті» й подальша стагнація комуністичної ідеології лише підкреслюють неактуальність ідей соціалізму в країні, де вся політична боротьба звелась до протистояння кількох основних олігархічних кланів, а залучення тих чи інших ідеологічних концепцій обмежується хіба що активізацією радикально налаштованих націоналістичних структур, що фінансуються з кишені тих таки олігархів. З прикрістю доводиться стверджувати, що мова про боротьбу ідеологій не йде взагалі, мова йде про боротьбу капіталів, котрі в силу своєї фінансової орієнтованості на Захід чи на Схід підв’язують свою діяльність під євроатлантичні чи, відповідно, євроазійські геополітичні концепції. Ясна річ, що за такої ситуації не доводиться розраховувати на зародження чи пожвавлення справді впливового й масового лівого руху. Лівиця, позбавлена соціальної бази й спрофанована діяльністю «старих лівих» в цій ситуації приречена лишатись у політичному вакуумі з щодалі меншими шансами на участь у «великій політиці». Хоча би з тієї причини, що сьогочасне українське суспільство скоріше налаштоване на етнічні чистки, аніж на соціальні експерименти.

А як говорив згадуваний вище Ленін, не можна жити в суспільстві й бути від нього вільним.

Komentarze

Dodaj nowy